Показ дописів із міткою Про погоду. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Про погоду. Показати всі дописи

понеділок, 27 листопада 2017 р.

Гормон щастя

Ах, ця осінь!
Це з нею постійно так:
Стисне серце в малий кавалок, -
І ось дні -
Наче сірий тифозний барак,
А за вікнами плями галок.
                    Євген Плужник
 Чи рятує кава від депресії? А якщо змішати її з какао? Такі думки приходять лише восени. Насправді, відсутність сонця так дивно впливає на нас: думки течуть повільно, тіло ліниве. Це вам не весняна легкість!
  Як же працювати? Шукати гормони щастя. Молодість має їх безліч, тож молодіймо душею. В одному дуже популярному романі моєї юності є такі слова:"Людина живе і прив*язується невидимими струнами до людей, які її оточують. Приходить розлука. Струни натягуються і обриваються біля серця з жалібним звуком. Людина відчуває найгостріший біль".З часом біль зникає, а залишаються теплі, хороші спомини. Коли приходить сум, зневіра, згадайте тих, хто був у вашому житті. Рідних і сторонніх, хороших, дивних, смішних, старих і молодих. Всі віддали нам частинку своєї душі, тепло своїх рук. Це і є гормони щастя.
   Найголовніше - приймати все таким, як воно є тут і зараз.Бо, як сказав великий філософ: "Божевільний, хто шкодує за втраченим, не цінуючи того, що лишилось".

середа, 8 лютого 2017 р.

Дорога додому

"Мело, мело по всій землі
Мело, сніжило..."


     Ці слова Бориса Пастернака саме про сьогоднішню погоду. Сніжинки в’ються, кружляють у повітрі, перетворюються в метелицю. Вітер шарпає тебе за одяг, мороз смачно обціловує щоки, грузнеш по коліна в снігу... - це дорога додому довжиною у 5 км, а колегам і всі 8, 15 км. Техніка зупиняється, буксує, ламається, а ми вперто йдемо. Йдемо шумно, весело, розповідаємо байки і милуємось засніженим лісом. От би ще фотоапарат!
     Людина все-таки дуже сильна і водночас слабка. Фізичні незручності ніколи її не зламають, а одне-однісіньке слово може знищити.
     Світ стає все страшнішим і байдужішим, а людина вразливішою і слабшою, тому цінуймо одне одного. Як писав Григір Тютюнник: "Найстрашніше для людини - сама людина"

пʼятниця, 18 листопада 2016 р.

ПРО ПОГОДУ

Ой там у полі... - на обніжку
тліє блакитний жар
Нащо так рано, метелику-сніжку,
нащо так рано з-за хмар?

Ой та й погасли... - ті жарини -
змерзли волошки в межі...
...Білий метелик лине та лине,
білий метелик сніжин.
                                     
                                               Василь Чумак